Грибкові захворювання шкіри

Останнім часом захворюванність на грибкові інфекції зростає як в нашій країні,так і в цілому в світі. Ми розповімо Вам про найпоширеніші з них.

Різнокольоровий лишай є незапальною, хронічною, поверхневою інфекцією, спричиненою грибом Pityrosporum orbicularis, – патогенною формою Malassezia  furfur. Клінічна картина дуже характерна: неправильної форми плями чи тоненькі бляшки різних розмірів, що розміщуються на шкірі верхньої частини тулубу та верхніх кінцівок  і вкриті видимими чи прихованими лусочками. Плями можуть бути з збільшенням або зменшенням пігменту чи яскраво-червоними. Провокуючими факторами є  підвищена температура, вологість і зниження імунітету. Мікроскопічна діагностика будується на виявленні збудника в лусочках. Лікування призначається або місцеве,або загальне у вигляді таблеток. Характерний рецидивуючий перебіг. Рецидиви можуть бути попереджені періодичним застосуванням місцевих кератолітиків та антифунгальних шампунів.

Мікоз тулубу – це термін, який використовується для всіх грибкових інфекцій гладкої шкіри, за виключенням долоней,підошв,статевих органів і переважно представлений  поодинокими чи множинними кільцевидними, чітко окресленими бляшками з лущенням, червоним обідком і явищами регресу в центрі. Найпоширеніші збудники – Т.rubrum, M. canis ,T.tonsurans і T.mentagrophytes. Діагноз встановлюється шляхом мікроскопії або висіву зі шкребку лусочок з активного краю, де переважно знаходять грибкові елементи. Точна ідентифікація  збудника вимагає встановлення характерних особливостей в  культурі. В лікуванні ефективна місцева терапія антифунгальними кремами. Системні препарати застосовують при поширених і стійких інфекціях.

Мікоз стоп –найпоширенішагрибкова інфекція в країнах Європи та Америки.

Практично не зустрічається в дитячому віці і реєструється частіше у чоловіків. Основні збудники: Т.rubrum, T.mentagrophytesі E. floccosum. Виділяють 4 клінічні форми: (1)інтертригінозна –  міжпальцеві тріщини і мацерація; (2) сквамозна або сквамозно-гіперкератотична – хронічні папулосквамозні висипання (мокасинова стопа) – часті множинні ураження пальців; (3) дисгідротична – пухирці та пухирі; і (4) гостра виразкова. Свербіння може турбувати при всіх формах. Лікування місцевими антифунгальними препаратами ефективне, але необхідно їх періодично повторювати.

Мікоз пахової області  Захворювання зустрічається частіше у чоловіків і переважно асоціюється з мікозом стоп.Обидві інфекції зустрічаються під час епідемій, особливо серед спортсменів та солдат. Характеризується симетричним ураженням пахвинної ділянки і внутрішньої поверхні стегна, за виключенням мошонки, з чітко окресленими бляшками, що при злитті формують дугоподібні края, які дещо підвищуються. Переважно спостерігається лущення та регрес в центрі. Лікування аналогічне лікуванню мікозу тулубу. Місцеві антифунгальні пудри корисні для запобігання рецидивів.

Мікоз китиць  –найчастіше спричиняється Т.rubrum і  існує з супутньою  інфекцією стоп. Має односторонній характер в 50% випадків. Типові явища гіперкератозу долоней і пальців з акцентом на згинальні складочки. Інфекція може поширюватись на тил кисті.     

Оніхомікози –ураження нігтьової пластинкиз, часто асоціюється з мікозом стоп і рідко зустрічається в дитячому віці. Діагноз встановлюється на основі мікроскопії та культуральної діагностики  нігтьової пластинки чи піднігтьового гіперкератозу. Розрізняють чотири форми оніхомікозу. (1) Дистальний субунгвальний оніхомікоз –  найпоширеніше ураження, клінічно спостерігається потовщення і потемніння нігтьової пластинки з піднігтьовим гіперкератозом. (2) Білий поверхневий оніхомікоз зумовлений інвазією поверхневих шарів нігтьової пластинки і представлений непрозорими, білими та шорсткими ділянками. Найчастіше спричинятьсяT.mentagrophytes і легко діагностується шляхом мікроскопічного дослідження зкребку поверхні нігтя.(3) Проксимальний субунгвальний оніхомікоз– зустрічається рідко і викликається переважноCandida. Білі ділянки і піднігтьовий кератоз починаються біля нігтьової складки і поширюються дистально. (4) Тотальний оніхомікоз охоплює всю нігтьову пластинку. Може також викликатись Candida і спостерігається у пацієнтів з хронічним кандидозом щкіри та слизових.

При всих типах мікозів нігтів застосовують системну терапію, яку необхідно продовжувати доки не сформується нормальний ніготь. Рівень рецидивів високий. Видалення нігтів ймовірно не покращує наслідки лікування. Місцеве лікування часом ефективне, коли  ураження нігтя складає менше  2/3 його поверхні, причому матрикс залишається неушкодженим.

Мікоз в/ч голови спричиняєтьсявидами  Microsporum та Trichophyton. Мікоз в/ч голови переважно спостерігається у дітей. В нашій країні збудником мікозу в/ч голови найчастіше є зоофільний гриб Microsporum canis.Розрізняють чотири клінічні форми мікозу в/ч.

Запальна форма – найпоширеніша, варіює від пустулярних фолікулітів (зливний фолікуліт) до утворення так званої керіон формації. Ця форма може супроводжуватись свербінням, гарячкою  болючістю і лімфаденопатією  

Незапальна форма нагадує себорейний дерматит і характеризується сверблячими бляшками вкритими лусочками, які поширюються диффузно по поверхні в/ч голови.

Форма по типу “чорних крапок” зустрічається рідко. Це відносно незапальна форма, при якій волосся обламується над поверхньою шкіри, що призводить до появи вогнищ облисіння і так званих “чорних крапок” на багатьох ділянках в/ч голови.

Фавозна форма спричиняється Т.shoenleinii .Для неї характерні жовті,блюдцеподібні кірочки, які називаються скутулами.

Діагноз мікозу в/ч голови встановлється  шляхом мікроскопії з метою виявлення спор чи гіфів  всередині чи на волоссі, видаленому з ураженої ділянки,  а також шляхом культуральної діагностики.Люмінесцентна діагностика має обмежену цінність, оскільки грибкова інфекція може спричинятись T.tonsurans, який не дає люмінесцентного свічення.

Мікоз бороди –це інфекція в/ч бороди та вусівспричиненаT.mentagrophytes чиT.verrucosum.Клінічні прояви можуть варіювати від запальної керіонподібної картини до поверхневих фолікулітів і кільцевидних бляшок.Лікування – системні антифунгальні препарати.